— Як давно ти займаєшся анімацією? Чим ця техніка анімації тебе зацікавила?
— Стоп-мовшеном [або ляльковою анімацією — прим. ред.] я займаюсь і вдосконалююсь десь вже чотири роки; так повноціно зосереджуючись тільки на цій техніці. В мене мабуть ще з дитинства було бажання постійно щось змалювати-перемалювати і оживити, але в той час я не знав, як це робити, і просто перебивав малюнки, які не виходило змальовувати. Та потиху навчився багатьом базовим речам, і зараз все, що вмію робити, то завдяки своєму батьку, який вчив мене та допомагав з усим справлятись.
Стоп-мовшен зацікавила мене вже після закінчення Львівської політехніки за напрямком «Дизайн». Я попав на телебачення, де три роки робив конвеєрну роботу, і це було не те задоволення, яке хотілось.
Я постійно шукав, що мене цікавило б, і завдяки хорошим друзям отримав цей поштовх до вдосконалення і бажання навчитись і дізнатись більше, не зважаючи, як це буде важко.
Коли я стикнувся з цією технікою анімації, вона дуже сподобалась мені, оскільки це не 3D-моделювання, текстурування та виставляння світла, де за тебе вирішує програма, як це все буде виглядати. В цьому стоп-мовшен і унікальний: ти сам все створюєш і тримаєш в руках, керуєш. Ти творець історії: як ти оживиш персонажа чи неживий предмет, так він у тебе і буде жити в ході всієї анімації.
Навчання в Польщі, на яке є відправився одразу по звільненню з роботи на телеканалі, дало змогу познайомитись з більшою кількістю людей і взяти частку знання, якого завжди мало і хочеться іще. 🙂 Але через низку обставин я перервав навчання і пішов на фріланс вдосконалюватись і працювати в різних проектах, пов’язаних зі стоп-мовшеном та документальним кіно.
«В цьому стоп-мовшен і унікальний: ти сам все створюєш і тримаєш в руках, керуєш. Ти творець історії: як ти оживиш персонажа чи неживий предмет, так він у тебе і буде жити в ході всієї анімації»
Навчивши себе братись за ту роботу, яка буде приносити задоволення, і отримувати кайф від того, що ти робиш. Мені сподобались короткі історії, я уявив собі їх візуально, потім продумав, як це технічно зробити; виготовив макети і приступив до роботи.
Макети я робити дуже люблю, як і скульптури, тому це ще більше спрощує мені роботу, адже я можу собі прорадити з любим матеріялом і його виконанням. 🙂
— Тобто ти кайфуєш від кожного етапу роботи над проектом. 🙂
— Можна і так сказати. Це ж круто, коли ти щось робиш, і тобі це подобається. І навіть якщо якісь задачі стоять на перший погляд нереальні, ти все одно спокійно, без спішки знаходиш рішення.
Тому анімація типу стоп-мовшена потребує витримки, терпіння чим побільше, бо без терпіння нічого невиходить. Спішка в анімації теж до добра не призводить. Завжди питають, звідкіля в мене стільки терпіння. 🙂
— А з яких основних етапів складається твій творчий процес?
— Починається все з задумки, тобто сценарію або їдеї, яку прописується, якщо її ще нема. В разі, якщо ідея є — або навіть готовий сценарій — то можливі зміни в ньому, якщо замовник буде не проти. Далі збирається сторіборд [розкадрування — прим. ред.] — перша візуалізація ідеї в картинках. Створення аніматику [послідовність статичних кадрів — прим. ред.] дозволяє зрозуміти хронометраж ролика і розбити сцени по тривалості.
Далі, по затверженню часових рамок та візуальної картинки, я приступаю до сценографії: створюю макети або підшуковую предмети, які задіяні в ролику. Добре виставлене світло і правильний ракурс кадрування допомагає передати всю задумку в картинці, але вже рухомій.
Тут і починається для всіх нудна робота — фіксування кожного кадру за кадром, переміщаючи речі. Але для мене це нормально, і я спокійно, некваплячись це роблю. По закінченню анімування йде монтаж, корекція кольору і озвучка.
Таким чином народжується готова робота.
«Планшет є також замінником мишки — все завдяки ньому виконується швидше і зручніше»
— А на якому з етапів ти задієш графічний планшет Wacom?
— Планшет задіяний на етапі монтажу, також при корекції кольору і затирання якихось погрішностей, які з’являються іноді при зйомці. Планшет є також замінником мишки — все завдяки ньому виконується швидше і зручніше. 🙂 Правда, в мене непрофесійний планшет, але свою роботу добре виконує. 🙂
— А як ти дійшов думки, що миша не дає бажаної зручності? Коли в тебе з’явився перший планшет?
— Коли я працював на продакшені, і там ми робили постійно багато реклами, то все виконувалось завдяки планшету. Так я там звик до нього і зручності в роботі.
На фрілансі я вже придбав дуже простенький планшет Wacom, щоб продовжувати роботу і неповертатись до мишки — затирати як у «Фотошопі», так і в монтажній програмі завдяки планшету дуже зручно.
«Колись на навчанні в Польщі працював на сенсорному Wacom Cintiq — це був кайф, коли ти одразу на моніторі працюєш!»
— Авжеж, наш конкурс «І це все я». Пригадуємо, ми тебе разом з декількома іншими учасниками віднесли до умовної компанії «майстрів складного жанру»: коли робота з планшетом була одним з етапів загального процесу.
— Так і почалось наше знайомство і робочий процес над роликами. Колись на навчанні в Польщі працював на сенсорному [дисплеї] Wacom Cintiq — це був кайф, коли ти одразу на моніторі працюєш! 🙂
— О, так, коли працюєш зі своєю графікою прямо на дисплеї — це круті відчуття. 🙂 А в яких ще творчих галузях, окрім стоп-моушену, ти наразі працюєш? Чи анімація віднімає в тебе весь твій робочий час?
— Захоплююсь наразі кіно і анімацією. Але у вільний час, і коли вдома у батьків, із задоволенням йду в майстерню і працюю з деревом. А дизайн — він присутній завжди і всюди: в кожній роботі творічій ти компонуєш, вибираєш, редагуєш, так щоб був хороший продукт.
Наразі в кіно маю досвід роботи з режисером Остапом Костюком: працювали з ним над документальною стрічкою «Жива ватра», яка вже поїздила по різних фестивалях і має нагороди. Тому продовжую триматись цього курсу — на кіно і анімацію.
Для мене робити роботу треба так, щоб вона подобалась перш за все собі, і було задоволення і бажання робити. Знаходити завжди щось цікаве для себе, але не забувати, що є глядач, який теж оцінює те, що ти робиш, і наскільки якісно.
Меж вдосконаленню немає, але робити потрібно якісно — це основне, чому мене вчили і що я стараюсь робити. 🙂
А в кінцевому за любу роботу треба мати відповідальність.
— Судячи з готових роликів «Все, що вам потрібно», над цим проектом тобі сподобалося працювати. А що в ньому тобі запам’яталося більш за все?
РД: Виділити щось одне важко. З того, що робив, мабуть, весь процес цікавий.
Зараз з цими предметами і планшетом в голові виникають нові історії, які також можна зробити, і вони покажуть суть того, що планшет економить час і має в собі всі опції чи то для фото, чи для живопису чи будь чого, що робиться на цифрових носіях.
Створювати живу картинку — це найбільше цікаво. 🙂
«…планшет економить час і має в собі всі опції чи то для фото, чи для живопису чи будь-чого, що робиться на цифрових носіях»
— Так, проекти нові є. Деякі відкладаю по пріорітетам, але хочеться трішки відпочити, бо досі не робив перерви, постійно від проекту до проекту без павз получалось.
Хочеться за свої власні ідеї і задумки взятись, але, як завжди, для свого бракне часу. Найважче — це втрачати час, якого постійно не вистачає. 🙂
— Щиро бажаємо тобі знаходити час і на власні задуми. Що наостанок побажаєш усій творчій спільноті?
— Мабуть, побільше терпіння і спокою в кожній своїй роботі, як для виконавця так і для замовника. 🙂 Робіть свою справу так, щоб був кайф і задоволення від неї. Вдосконалюватись, вчитись ніколи непізно. Постійно робити виклик собі у важких завданнях.
Біографічна довідка
Роман Дзвонковський. Народився 13 травня 1987 р. в с. Пациків Долинського району Івано-Франківська обл. Зараз мешкає та працює у місті Лева. Аніматор, відеодизайнер.
У 2009 р. закінчив «Львівську Політехніку», отримавши освіту за спеціальністю «Дизайн» та здобувши кваліфікацію магістра дизайну.
Працював відеодизайнером та телеканалі ZIK, член знімальної групи документального кінопроекту «Жива ватра». Навчався у Любліні (Польща) за напрямком Animacja Komputerowa i Etiuda Filmowa UMCS.
Тренер-аніматор у проекті «Місто в моїх руках». Куратор анімаційної програми в рамках освітньої програми Культурного форуму «ДОНКУЛЬТ», що відбувся у Львові у 2015 р.
Тренер-аніматор у польско-українському проекті «Таємниці дитинства», на загальній творчій роботі в Міжнародному центрі для діалогу, що в селі Красноґруда, Польща. Разом з польськими та українськими аніматорами молоді люди створюють короткий анімаційний фільм.